Mom’s Column: Таймменеджмент в декреті – без скраму і драму

Пост не про те, як встигати все – а про те, як встигати трошечки більше 🙂 Для середньої мами в декреті навіть це може здатися розкішшю.

Хто ніколи не сидів в декреті, той і не знає, що якраз з часом в цей “суперхалявний” період перетворюється у справжній колапс із часом (ну ще зі сном, але це вже зовсім інша історія).
Я завжди думала, що “декретниці” – це такі собі дами на курорті, зранку випила фреш, на вечерю приготувала лазанью, побавилась з дитиною у щось дикорозвиваюче, зробила маску з водоростей – і от він, твій улюблений серіальчик, що там далі з Рагнаром Лодброком чи тою дамочкою на зоні?.. АЯКЖЕ! Все так і буде! (Насправді ні).

О так, фул-тайм мамасіти, у вас буде час на все, що завгодно – і протягом всієї доби (ви ж не ходите на роботу), але тільки у маленьких проміжках між “погодувати” – “змінити підгузник” – “дати іграшку” – “заспокоїти” – “ще раз погодувати” – “дати іграшку” – “ще раз підгузник” – “повеселити” – “ще раз підгузник?!!!”. І так без кінця.

А насправді вам періодично дуже бракуватиме двох речей: професійного скрам-майстера, який не лише грамотно розставить ваші декретні пріоритети, слідкуватиме за виконанням дедлайнів, подбає про дзвінки (в дитячу поліклініку і інтернет-магазини) чи мітінги (зі свекрухою чи подругами), а й зробить це з максмально високим ККД!  І – шалених ритмів хорошого drum’n’bass, щоб хоч якось оживити мляве варіння ранкової кашки чи нудну процедуру зміни підгузників. 

Так от,  коли моїй донечці виповнився рік, я зрозуміла, що якщо я не придумаю щось з організацією свого мамочасу, то перетворю власний декрет на найнепродуктивніший, найнудніший і найхаотичніший період життя. А це не вигідно мені, ні як мамі, ні як дружині, ні як особистості. Оскільки поки що в мене не досить часу на читання толкової літератури по таймменеджменту (я ледь справляюсь із читанням літератури по “дітоводству”), я скористалась емпіричними методами (відомими в народі як “методи тику”). Десь приблизно із завершенням хаотичного періоду зимових свят, я вирішила впорядкувати наш з Вікою режим дня.

---

Отже, я готова поділится з іншими мамочками своїми результатами. Основними цілями для мене були:  

• встигати робити хоча б кілька базових фізичних вправ
• нормалізувати своє харчування (і, відповідно, вагу)
• мати 1-2 години вдень на якісь свої власні справи, ніяк не пов’язані з дитиною (і не залежні від “помічників” (бабусь, нянь, дідусів і тата також)
• гуляти з дитиною на вулиці мінімум 2 години на день
• засинати до 00:00

---

Кілька важливих правил:

1. Догляд. Часто на це найбільше і хочеться забити: але пам’ятайте, добрий крем щодня  дозолить не колоти діспорт надто рано 🙂 А дві краплі грейпфрутової олії на живіт і берда дозволять повернути ослаблу шкіру в тонус вже за кілька місяців.  Після прокидання, передягнувши дитину, я 15-20 хвилин приводила в порядок себе: з часом Віка навчилася досить спокійно бавитися в ходунках прямо у ванній кімнаті; звісно, це не супергуманно, але тільки після нехитрих ранкових процедур (контрасний душ, яка-не-яка зачіска і догляд за шкірою), я могла якісно почуватися протягом решти дня. [Так, стоп! Ходунки – це зло, ай ноу; я їх використовую лише для “банних процедур” (Віка зручно собі в них сідає, як в крісло і грається банками з-під шампунів, чи що там бог пошле в жорстких умовах ванної кімнати. Просто без ходунків вона неодімнно добереться до корзини з брудною білизною, підлогового стоку та інших небезпечних зон, перевірено на практиці]. 
2. Фізичні вправи. Хоч би там що, кожного дня, окрім неділі, я робила кілька простих вправ тричі на день (наприклад, я люблю присідати і стояти в планці – цим і займалась, без фанатизму). Тут важливо – регулярність. Я робила вправи вранці, після душу, перед прогулянкою, і ввечері перед Вікіною ванною. Всі вправи – за годину або годину після їжі. Що важливо! Вправи повинні бути досить короткими в часі – навіть 15-хвилинне тренування вам часто фізично не вдасться встигнути зробити, а це – зайва причина кинути це корисне заняття взагалі. І друге: задіюйте у вправах дитину! Так вона вам не заважатиме, а навпаки – допомагатиме. Наприклад, я присідала з Вікою на руках – чудова десятикілограмова “гантеля” при цьому радісно вищала і махала ніжками, особливо, коли я присідала пере дзеркалом (щоб вона себе бачила). А час планки відміряла мултиками – вмикала на смартфоні мультик, і ми з малою дивилися його “голова до голови” рівно ті півтори чи дві хвилини. Ну і прогулянки – в мене був фітнестрекер, яким я рахувала свої дистанції і кроки. Перетворіть свої прогулянки з млявих поповзків вздовж тротуару – на інтесивну “скандинавську ходьбу” з візком в руках 🙂 10 000 кроків на свіжому повітрі – і зайві кілограми будуть загнані у кут! : )
3. Нагадування: у всіх є смартфони, чому б не скористатися таким простим і дефолтним додатком, як “Нагадування” в айфоні (чи якимось аналогом для андроїдів)? В мене ще під час вагітності жахливо погрішилася пам’ять, тож я вносила у “Нагадування” абсолютно все: від “купити помідори” у списку “Справи на прогулянці”, і до “Зробити вакцини” у списку “Вікіне здоров’я”. Ясно, що на практиці не все так ідеально, і я теж море всього забуваю (навіть з прописами в “Нагадуваннях”) – але що б я робила без цієї аплікушки, не уявляю.
4. Сон. У сенсі – мій сон. З цим – повна халепа, бо Віка досить погано спить вночі. Тож прокидаюся я, сова з 29-річним стажем, з думкою про те, що ось це насильне невиспане прокидання, коли тебе тягне за футболку кучерява мала, може стати першим завданням для гри “Синій кит”:) Тож я виробила дві звички: перша, о 21:00, хоч би там смерч і торнадо, я переодягаюся у піжаму. Перед тим, звісно, душ і всі процедури, але в цей час переважно чоловік вже вдома, тому можна нарешті потусити у ванній без щосекундних “Аку-ку” і закривань очей на ігрища з милом 🙂 І друга – о 23:30, хоч би там як було цікаво і круто навколо, я лежу (лежу!) в ліжку з книжкою в руках. Читати я люблю, але тут справа в іншому: коли я лежу і читаю, я засинаю максимум за 20 хвилин. Тому – книжка напоготові, 23:30 я перестаю дивитися класний серіальчик, перестаю вести з чоловіком наші вечірні ток-шоу, перестаю переписуватися в месенджері, перестаю ритится на форумах і таке інше. Тільки я, книжка і вечірня лампа. Щоби опівночі вже спати.
5. Гаджети. Перед сном не поритися в телефоні, а під час ігор з малою не повтикати парочку відеорецептів? Та сам бог велів! Але я борюся із цією паршивою залежністю: ноут я юзаю лише під час обіднього сну малої (або якщо її забирають погратися бабусі-дідусі-хресні), а телефон для серфінгу – тільки у вітальні. У спальню я його не беру принцпово ніколи. Тільки вітальня – тільки хардкор 🙂

---

Далі розповім вам про наступну свою “знахідку”:  я “розбила” день на кілька етапів, протягом яких “дозволила” собі робити тільки певні справи. 

У Віки розпорядок дня виглядав приблизно так: прокидалась о 8:00, в 11:00 снідала, в 12:00 – лягала на обідній (і єдиний свій денний) сон. Після сну легко перекушувала, ми гуляли до 16:00, далі ситно обідали, і від 17:00 до вечора гралися-читали-розважалися, в 21:00 -купання і вечеря, далі ближче до 22:00 – сон. Я примудрилася “розіпхати” всі свої мамосправи у проміжки між сном і прогулянками таким чином:

• Ранок (до обіднього сну). Оскільки Віка на свіжу ранкову голову досить добре  гралася самостійно, і їй важливо було просто, щоб я була десь неподалік, до її обіднього сну я намагалася переробити всі “домашні” справи: прибирала, витирала пилюку, підливала вазони, пилососила, складала якісь речі, готувала “базу” для вечері чи обіду (зокрема, Вікіних). А  також – обов’язково снідала сама і пила свою ранкову каву. Це досить важливо – тому, що найчастіше якраз сісти і спокійно поїсти здається найкращим тоді, коли вона нарешті засне. Але з часом я переконалась – найкраще не вирачати дорогоцінні години її сну навіть на каву 🙂 Про це – далі.
• Під час обіднього сну – це від 1 до 2 годин, в  середньому, – я могла займатися творчістю і саморозвитком. Читати, малювати, вести блог, врешті-решт, або щось підучувати, шукати, наводити лад з документами – або й просто дивитись фільм чи спокійно полежати. Так, це потрібно мамам – хоча б на годину “перемикатися” з побуту і дитини на щось інше. З часом я навчилася на період цього сонного “кейсу” планувати справи зазделегідь і навіть розробила собі певний графік по днях тижня: одного дня я, скажімо, вчила англійську, по вівторках – писала статті для вордпресу, по середах – впорядковували гори документів і фоток на наших ноутах, і так далі. Виходило так, що після того, як мала засипала, я не бігла стрімголов прибирати чи – навпаки – маялась туди-сюди з думкою “чи то поспати – чи то постояти на голові” 🙂 Я знала, що саме мені робити. І я стала встигати значно більше, справді.
• Після сну – я займалась малою: годувала, ми гралися, виходили на прогулянку. На прогулянці в мене також завжди були справи: по-перше, покупки, по-друге, телефонні дзвінки (звучить страшно по-діловому – але ж і про друзів, свекруху чи інтернет-магазини не варто забувати в декреті). Якщо дотримуватися правила “телефон тільки на прогулянці” – то  й вдома не гаятиметься час на годинні теревені, і гуляти завжди буде цікавіше. І по-третє – різні аудіокнижки, подкасти і навчальні програми. Звичайно, було ще по-четверте – мамочні тусовки з візками, і по-п’яте – заходити кудись в гості, але всі ці штуки були досить спонатнними, тому якщо виходило сконтактуватися з кимось для тусовок, то я просто насолоджувалася спілкуванням, а всі серйозні речі – як покупки чи аудіонавчання – відкладала “на завтра”.
• Після прогулянки і обіду – я намагалася займатися виключно дитиною. Так, звучить це прикольно, але для мене чомусь це була найскладніша частина дня: вигадувати різні ігри, “ходити” за нею по сходах і назад, носити по дому і проводити “екскурсії”, все це в мене виходило далеко не завжди, і довелося по-справжньому змушувати себе  до таких важливих речей.
• Перед сном – від години 21:00 – ніяких ігор, криків і патіхард. І навіть не так через дитину – знаю по собі, що якщо мені припече покачати прес, послухати музичку чи поржати з “Гріфінів” перед сном, все це перетвориться на безсонну ніч і важкий ранок. А цього я не хочу побажати нікому 🙂

---

Попри всі ці поради, мене також є парочка “вічних завдань” (наприклад, най-найверхніші полиці шафи – на геополічтиній карті мого декрету це Північна Корея; що там взагалі відбувається?!) – або гори коробок зі взуттям, які треба розібрати і посортувати ось уже більше року. І також бувають вечори, коли я рутинне прасування перетворюю на свій маленький приватний парк розваг (на самоті, з келихом винця, під улюблений серіал). І через плече кричу чоловікові щось типу: “Хай їсть десяте печиво/зніме ті кляті тапочки/гризе мій телефон, тільки дайте мені спокій!”.

Ну бо бути ідеальною мамою – це класно, але неможливо, і в якихось сферах свого жіночо-мамо–професійного-дружинячого життя ми точно пролітаємо, як фанера, кожна над своїм власним Парижем. Але ж ми – мами, а мама це хто? Скрам оф скрамс, а то ще й крутіше! І в нас все вийде