Речі для малечі, частина 1: візочок, автокрісло, колиска. Фото, ціни, враження.

Коли народжується перша дитина, тобі, як мамі, потрібно з магазину для неї (як там в тому анекдоті?) – ВСЕ, і це ще тільки початок. На жаль, я змогла протестувати далеко не все, про що мріяв мій внутрішній шопоголік, але про кілька важливих речей з бейбішопінгу можу розповісти.

---

1. Візок – 9 з 10, рекомендую однозначно, дуже задоволена.

Ясне діло, найхітовіша покупка новоспечених батьків, і в більшості випадків, без нормального візка в перший рік життя немовляти тяжкувато. Може, якщо ви “гуляєте” на балконі через восьмий поверх без ліфта, ваш малюк ну справді не виносить ніяких прогулянок у візочках, і вам дуже зручно гуляти з малечею в слінгошарфах, то візок і справді не потрібен.

Але в більшості випадків це must buy, якщо ви хочете гуляти довго, з автомобілем, тусуватися за межами дому і ходити за покупками. Я настільки полюбила гуляти з візком, що мені тепер цікаво – а є взагалі просто побутові “візки”, щоб по місту собі ходити з купою речей, і не паритись 🙂

Насправді, якщо візок прохідний, зручний і міцний, дитина в ньому спокійна і їй або сонно, або цікаво, то ти собі перші півроку життя в гарну погоду гуляєш з превеликим задоволенням. У візок можна напхати не лише дитячих речей –  а й собі запасних светрів, водичок, перекусів, можна легко захопити ноут чи термос з теплою кавою, і по ходу ваших гулянь доповнювати весь цей симпатичний цирк шапіто різними важливими деталями.

Коротше, клас! Так само зручно десь в гостях, кафешках чи транспорті – а якщо ви за кермом, то її легко можна засунути в середній багажник (мій рекорд складання візка – 1 хв 6 секнуд 🙂

І отже, виходячи з вищенаписаного, давайте подумаємо логічно, ЯКИЙ САМЕ візок варто собі вибирати. Якщо ви мамочка-красуня в платті і на каблуках, що виходитиме з візком раз на тиждень пройтись проспектом – вперед, для вас наробили шикарних гарнезних світлих візків на вінтажній базі. Якщо ви мамочка-двіжок, вічно в роботі, справах і бігах, вам треба брати щось легеньке-маленьке, щоб ви могли витарабанити його разом з дитиною по сходах. Я хотіла візок-всюдихід, прохідний, потужний, комфортний, візок-позашляховик, візок-аірмакси 😉

Я планувала товктися з ним що є сили, гуляти в лісі і на озері, по горах і бруківках, возити в багажнику, сотні разів складати і розкладати, напихати всім, чим тільки можна, коротше, юзати на повну.

Переривши гори варіантів, ми зупинилися на візку Chicco Artic  Lavender – по-перше, він класно виглядав, по-друге – відповідав всім моїм краштест-вимогам (в нього навіть була знімна пара передніх коліс (тобто, такий собі візок-трансформер) – з величезних дисків з болотниками (!) на класичні маленькі рухомі). А по-третє – я хотіла купувати візок з гарантійним ремонтом і в бренду, що досить відомий, аби дорожити своєю репутацією.  Звучить трохи пафосно, можливо, але не хотілося у відповідальний момент зіткнутися з таким знайомим: “Ой, а це не гарантійний ремонт, а чому, та не знаю”. З чим не помилилась – бо через півроку в нас у місці спайки тріснула труба в базі. Її нам не лише безкоштовно замінили,  а й на два тижні ремонту надали інший тимчасовий візок.

Що стосується додаткових аксесуарів – конверт на ніжки, який входить у комплект, був холоднуватим (враховуючи, що зима 2016-2017 була дуже сніжна і морозяна), тож ми мали окремий на овчині. Дощовик з комплекту – дуже зручний, як і антимоскітна сітка; сумка – не дуже, бо без замочка-зіппера, і трохи непросто чіпляється на ручку. Але зате є додаткова вкладка для того, аби постелити і переодягнути дитину – дуже класна річ, я частенько сиділа на ній прямо на траві в парках десь 🙂

До речі, у Львові раз-два і нема візків непольських фірм – це логічно, бо Польща близько, переважно все Польща. З популярних непольських – хіба італійські Chicco чи шведські Stokke. 

Візок ми взяли 2в1, і мушу сказати, що люльку використоували дуже мало – лише три місяці. Справа в тому, що наш візок дуже громіздкий і закритий, тож в розкладеній прогулянці Віка почувала себе чудесно. Якраз наступила літня спека, то в люльці їй було задушно. Ціна питання –  в районі 12 тисяч грн (цілком бюджетно), купували у єдиному фірмовому мазаині  Chicco  у Львові (той, що в Магнусі), з гарантією, техпідтримкою і всім таким.

З мінусів нашого візка  – біла обивка люльки, ще й така, що легко затягується. Візок не “колишеться” в сторони (ну це логічна зворотня сторона його міцності). Він реально важкий, особливо люлька, і великий (в панельний ліфт його не засунеш).

Висновки – беріть візок зручний, а не просто няшний, хіба що ви будете дуже рідко його використовувати. За рік інтенсивних поїздок тільки в суперакуратисток світла оббивка не перетвориться в сіро-брудну, а крім того, врахуйте – гуляти з дитиною доведеться не лише в сонячну погоду сухими доріжками парку, а й по осінніх болотах з дощовиками, чи зимових розритих вулицях.

---

2. Автокрісло – 8 з 10, задоволена. 

До 10 місяців ми використовували бейбі-автокрісло (теж від Chicco, з системою Клік-Клак – тобто, ти в автомобілі чіпляєш собі пасками безпеки базу, а саме автокрісло одним натиском кнопки в неї вставляєш або витягуєш.

Дуже зручно – не турбуєш дитину, дістаючи чи саджаючи її в салон разом з кріслом). Думаю, питання, чи потрібні бейбі-автокрісла – риторичні: ясно, що так. Це елементарно безпечніше – при ударі навіть на швидкості 50-60 км/год маса збільшується в сотні разів, а отже, непристібнуте тіло летітиме із страшною швидкістю прямо в лобове скло або передні крісла.

Тому пристібати цілу люльку (як це часто роблять) із дитною всередині – як мінімум, ніяк не убезпечить дитину від удару. До того ж, бейбі автокрісла переважно роблять так, щоб малюк сидів спиною до водія. Це не просто так – а  для того, аби зменшити “зону польоту” при ударі. Саме тому дитячі автокрісла не фіксують на передні крісла.

Мінуси бейбі-автокрісел в тому, що в них дитина сидить в одній позі, такій собі “черепашці”  – ну і звісно, якщо це годинна поїздка, дитині доведеться нелегко. Але на відстані до півгодини-сорока хвилин в нас проблем не було – мала засинала від руху машини, дивилась у заднє скло або бавилась іграшками-підвісками.

Доросле автокрісло ми купили лише недавно – зупинилися на німецьких Recaro, оскільки в цьому кріслі дитина їздитиме не кілька місяців, а до років двандацяти. Поки що ми випробували це крісло в дорозі на Буковель та назад – і виявили один суттєвий недолік (як потім виявилось, всіх автокрісел в категорії 10-36 кілограмів). Якщо дитина спить, то при різких рухах машини, бідна її голівка вдаряється об боковини. Але детальніший огляд цього крісла буде пізніше.

---

3. Колиска – 6 з 10, швидше, задоволена

Почну з найважливішого колискового лайфхаку: шукайте таку, щоб бічне бильце опускалося і підіймалося на раз-два. Пояснюю: коли дитина почне спинатися на ніжки, бильця треба буде підняти максимально високо. А щоб витягнути сонну дитину з такого ліжечка, та ще й вночі, та ще й в напівтемряві, треба бути справді акробатом.

Я купила просте ліжко, за 2,5 тисячі грн, в популярному магазині “Моє Сонечко” (біля Аквапарку) – точніше, його купував чоловік і дорога родина, коли я вже була у пологовому 🙂 Я чомусь не приділила достатньо уваги вибору цього важливого предмету – воно було  дуже просте, без шарнірів і хитрих допоміжних штук, про що я й пожаліла потім. До того ж, мінусом цього ліжечка була його висота – мені воно було високувате, незручно діставати дитину (особливо з найнижчого положення).  А шухляда внизу непродумана – в ній була якась надто низька перетинка, так, що нічого вищого за 15 сантиметрів, не “засунеш” під ліжечко.

Його плюс був у тому, що воно гойдалося (“маятник”) – часто доводиться чути, що це зайве, але нічого подібного. Коли дитина злегка прокидається між фазами сну, кілька м’яких колихань знову її присплять. Повірте, це дуже цінний скіл для молодих батьків!

Ну і ліжечко краще купити натуральне, дерев’яне, а матрац до нього – твердий (на основі кокосових волокон чи гречки). Віка з приходом зубів, гризла бильця ліжка, як маленький бобер) Так що краще хай погризе дерево, ніж пластмасу чи ДСП.

To be continued